Як утримати незалежне книжне видавництво у наш час

Настя Леонова та Катерина Носко, видавчині з ist publishing. 

ist publishing — незалежне мале видавництво, яке було засновано у 2017 році, фокусуючись на інтелектуальному non-fiction, книжках про сучасне мистецтво та культуру.

1. Розкажіть, будь ласка, про діяльність ist publishing.

Настя Леонова: ist publishing — незалежне мале видавництво, яке ми заснували у 2017 році. ist фокусується на інтелектуальному non-fiction, книжках про сучасне мистецтво та культуру, а також особливу увагу приділяє артбукам і фотокнигам. Нашу видавничу програму ми, зазвичай, будуємо навколо тем, які цікаві нашій команді: художні практики, філософія, соціологія, фотографія, комікси та ін. Це дозволяє нам видавати книжки, яких, в першу чергу, не вистачає нам в українському просторі, а також формувати ком’юніті навколо видавництва. Окрім видавничої діяльності, наша команда займається книжковою  дистрибуцією, курує виставки та організовує фестивалі.

Настя Леонова та Катерина Носко, видавчині з ist publishing

2. Як ви обираєте з ким з авторів співпрацювати? 

Катерина Носко: Оскільки у нас маленьке видавництво, що випускає 5-6 книжок на рік, то коло наших авторів не дуже широке і, відповідно, багато процесів будується на особистих зв’язках та зацікавленнях. Буває, що нам пропонують видати свої дослідження наші колеги, знайомі художники чи люди, з якими ми приятелюємо. Для нас тоді процес співпраці комфортніший, адже ми знаємо автора чи авторку, бар’єр знайомства вже подолано і загалом ми орієнтуємося у якому темпі, з якою енергією буде складатися співпраця. Також вибір авторів залежить від теми, яку ми б хотіли висвітлити для наших читачів. Це стосується, зокрема, нашої курованої серії перекладів Small Run Books на такі теми як комікс, екологія, фотографія, місто та інші. 

3. Як утримувати незалежне видавництво в Україні у наш час? 

Настя Леонова: Як мале видавництво ми стикаємось із фінансовими труднощами кожен день. В нас невеликі наклади (500-2000 примірників), завжди висока якість продакшену (папір та друк), а також особливу увагу ми приділяємо дизайну книжок. Тож балансувати між якістю і ринковою ціною у нашому сегменті книг — завжди виклик для нас.

Основна можливість для нас для продукування нових книжкових проєктів — меценатські внески та гранти. Неймовірну підтримку під час повномасштабної війни ми отримали від багатьох партнерів та колег з усього світу. Хтось збирав донати, хтось замовив велику кількість наших книжок, деякі партнери просто надсилали кошти для операційної роботи. Це дозволило нам продовжити нашу діяльність, а також надало сил створити нові проєкти під час війни. Ми вдячні за неймовірну кількість грантових програм для книжкової сфери, на сьогодні — це один з основних способів утримувати незалежне видавництво у наші часи.

4. Як ви гадаєте, який шкільний предмет може знадобитися у дорослому житті? 

Катерина Носко:  Після того, як я закінчила 11-ий клас, маю сказати, що так чи інакше всі предмети були мені в нагоді у той чи інший період у житті. Шкодую, що не дуже добре вивчала ОБЖ, бо здавалося, що це може не знадобитися. Сьогодні це переконання повністю змінилося. Також фізкультура – це нині просто обов’язковий вид активності для мене, без якої неможливо почувати себе фізично та емоційно збалансованим. Що стосується інших предметів, на кшталт історії, образотворчого мистецтва, української мови та літератури, то саме ці предмети лягли в основу моєї професії сьогодні. Тож відповідаючи на ваше питання, можу тільки сказати, що є багато шкільних предметів, що реально потрібні у дорослому житті, просто тоді, бувши школярем, це не сповна усвідомлюєш. Принаймні так було зі мною.

5. Як ви вважаєте, яка мотивація для навчання повинна бути у сучасних дітей? 

Настя Леонова: Наразі ми всі разом вибудовуємо нову, сильну і незалежну Україну, а отже разом із цим — нову систему цінностей. Мені здається сьогодні при навчанні важливо розуміти не тільки те, що ти можеш взяти від інституції, а й розуміти що я можу дати новій країні своїми знаннями. Тобто усвідомлювати себе як частину цілої екосистеми, що відповідає за будування нашої країни. Це має виховувати відповідальність не тільки на особистому рівні, а й на більш загальному. Чудово, якщо школа або будь-яка освітня інституція зможе утворити здорове конкурентне та цікаве середовище, яке б мотивувало учнів добиватись успіхів та пробувати себе у різних галузях. Особисто мене завжди мотивувало продовжувати навчання, коли я одразу могла застосувати свої знання на практиці. Ось сьогодні ти вивчаєш геометрію, а вже завтра маєш змогу зробити якийсь архітектурний макет для виставки своїми руками. 

6. У чому сила креативності? Чи можна поєднати це з навчанням та роботою? 

Катерина Носко:  Сьогодні тема креативності дуже цікава. У нас є книжка “Креативність та інші фундаменталізми” бельгійського соціолога культури Паскаля Ґілена, який говорить, що загалом сьогодні креативність просочилася в усі сфери життя. Він констатує, що до креативності заохочують не тільки в художніх школах чи академіях, а й у банках, політиці, психотерапії. Однак він ставить доречне питання: що залишиться від цієї всюдисущої креативності, якщо кожен ось так її вихолощуватиме? Над відповіддю цікаво поміркувати. Для мене сила креативності у повній свободі, коли рішення приходять поволі, а не зумисне. Креативність заради креативності може бути непродуктивною.

ist publishing

7. Щоб ви хотіли додати до системи освіти в Україні?

Настя Леонова: Думаю і сподіваюсь, що багато всього змінилось з  часів мого навчання. Але, якщо казати про шкільну програму, то мені завжди не вистачало практики й поєднання щойно отриманої теорії у якихось ремісничих практиках. Бо було відчуття, що все цікаве і поєднанне зі справжнім життям починалось поза школою. Також, у школі дуже не вистачало історії мистецтва. Мені здається, що це база, яка має закладатися з самого дитинства. Цей список можна продовжувати: етика та уроки безбар’єрного спілкування, фізична культура не раз на тиждень, а кожного дня із цікавими видами спорту, фінансова грамотність, основи бізнесу, сексуальна освіта та ін. Я зовсім не експертка у цій галузі, але припускаю що навіть зміна червоної ручки на інший колір, який навпаки буде підкреслювати сильні сторони учня, може зняти психологічну напругу та відкривати його потенціал. 

8. Які книжки ви могли б порадити додати до шкільної програми? 

Настя Леонова: У школі важливо вибудувати саму звичку читання, тому думаю що книжки мають бути в першу чергу захопливі. Тому можна додати таких авторів як: Джордж Орвелл «Колгосп тварин», Райнер Марія Рільке «Пісня про Правду», Хуліо Кортасар «Гра в класики», Жозе Сарамаго «Сліпота», Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене». Також особливу увагу хотілося б приділити поетам розстріляного відродження. Їх книжки вже є у програмі, але можливо ще трішки розширити її. Серед сучасних авторів: Сергій Жадан, Юрій Прохасько, Оксана Забужко. Серед авторів, яких видаємо ми, можу рекомендувати артбук Сергія Жадана та Павла Макова «Постійне місце проживання» — це поєднання робіт двох харківських митців, що стало спробою переглянути їх присутності в місті Харків крізь оптику власних творів. Два погляди, дві генерації, дві різні художні мови об’єднані спільним місцем. 

9. Чи є у вас книжкові рекомендації для підлітків, які могли б надихнути на вибір майбутньої професії?

Настя Леонова: Можу порекомендувати дві книжки з нашої книжкової програми, щоб надихнутись. «Анрі Картьє-Брессон» — у  цій книжці зібрані інтервʼю і розмови з великим французьким фотографом Анрі Картьє-Брессоном, проведених впродовж майже пів століття, між 1951 і 1998 роками. Ці усні, основоположні свідчення передають дух майстра фотографії й слугують тривким документом його життя й праці, що надихала покоління фотографів і митців. Вони розкривають Картьє-Брессона, який захоплює й захоплюється, який розповідає про фотографію, коментує становище у світі й озирається на свій життєвий шлях. Ця книжка дивовижно розкриває не тільки світ фотографії, а й взагалі мистецтва.

Наша новинка: «Розмови про архітектуру», що написана архітектором Богданом Волинським протягом циклу зустрічей з архітектором Олегом Дроздовим. Питання, що їх обговорюють архітектори стають спробою поговорити про значні тему у суспільстві через їх архітектурну практику. Книжка стане прекрасним провідником у світ архітектури, для тих, хто із нею ще не знайомий та дозволить зазирнути за лаштунки роботи сучасних провідних архітекторів.

10.       Як ви вважаєте, які критерії ефективності уроку?

Катерина Носко: 

Думаю, що якщо після уроку у школяра лишається певне поствідчуття зчеплене з бажанням досліджувати, читати, думати про світ і себе у ньому, то такий урок може бути ефективним. А щоби оцінити мав цей ефект місце чи ні, вчителю потрібен час для спостереження, і схоже, що це складна і довга робота. 

11. Чи є у вас персональний секрет самодисципліни?

Настя Леонова: Таймінг. Мені колись дуже допомогла бізнес-література, яка навчила мене цінувати свій час та час інших. Тому я намагаюся розписувати кожен свій крок, навіть години вільного часу. Це вчить відповідальності, допомагає більше встигати та ефективніше працювати. Коли не готую цей розклад заздалегідь, то день поринає в хаос.

12. Ви видавництво артбуків, тому особисто знайомі з поняттями «творчість» та «креативність». Як ви вважаєте, що можна порадити батькам, коли їх дитина обирає творчість, як майбутню професію? З чого краще починати, щоб розвинути талант та план на майбутнє?

Катерина Носко: 

Вважаю, що для дитини головне сказати, що у творчості дозволено усе. Це поле, де немає правил та кордонів. А далі можна експериментувати з матеріалами, техніками, а також контекстами або місцями, де батьки займаються з дітьми. Адже це може бути парк, бібліотека, музей. Крім цього, дітям важливо дивитися ще й те, що роблять інші художники. Колись я проводила серію воркшопів з дітьми у рамках фестивалю “Арсенал ідей” у Києві. Ми брали оригінальну роботу українського художника чи художниці, ставили на мольберт перед групою дітей. Вони брати матеріали, полотна, пензлі, олівці та втілювали свої рефлексії на основі побаченого. Інколи це були неочікувані рішення, взагалі не пов’язані з копіюванням. Це цікаво тим, що робота художника стала імпульсом для того, щоби у дитини з’явилася власна ідея. 

Також я б обережно ставилася до правил у творчості, от, наприклад, Пікассо чи Дюшан – визначні автори  – усе життя намагалися «розучитись малювати». Тобто хотіли позбутися своїх професійних технічних навичок. Пікассо говорив,  що його потрібне було ціле життя, щоб навчитися малювати, як діти. Тобто для того, щоб створити художній образ, дитині не потрібно докладати до цього той тип зусиль, з яким стикаються дорослі, подекуди, «занадто» дорослі навчені художники. 

  ist publishing