5 хвилин читати
28.02.2023
Артур Пройдаков
Керівник методичного та соціального напрямку «Midgard School», учитель української мови та літератури. Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021. Популяризує бренд учителів у суспільстві, долучається до участі в різноманітних освітніх проєктах (Всеукраїнська школа онлайн, онлайн-курс «МовиТи», «Єдині» тощо).
У реаліях сьогодення, у сучасній Україні, я вважаю, що роль вчителя є однією з головних у житті дитини. Це особистість, яка проводить багато часу у школі, спілкується на вільні теми, порушуючи питання, які іноді учню/учениці може бути ніяково обговорювати з батьками. Саме тому роль вчителя є важливою, бо його діяльність не обмежується передачею академічних знань, а відкриває соціальні основи комунікації дитини зі світом. Психологічно-емоційний супровід є найважливішим у роботі зі школярами! Це задача для справжнього ментора, який може у потрібну хвилину показати потрібну дорогу, але, на жаль, не всі педагоги правильно використовують таку можливість. Для цього важливо професійно прокачувати не лише hard skills, які відповідають за суто передачу академічних знань, але й soft skills, які відповідають за якісну комунікацію з дитиною. Це, до речі, є фундаментом для реформи НУШ, яка розширює можливості для сучасної шкільної освіти в Україні.
Я вважаю, що в Україні освіта змінюється поступово. Як було зазначено раніше, у нас працює реформа НУШ. Зараз змінюється не лише початкова школа, цього року п’яті класи долучилися до нових стандартів у навчанні, де велику увагу приділяють розвитку soft skills та іншим різноманітним компетенціям.
Чи я бачу інші зміни на сьогодні? Те, що у нас відбувається активна демократизація у суспільстві, яка впливає на роботу школи. Якщо раніше ця інституція була лишень місцем, де панували суворі порядки та правила, то зараз вона сміливо стає демократичним незалежним осередком. Тепер батьки мають змогу впливати на освітню систему та роботу вчителів. Зараз особлива увага звертається на потреби кожного окремого учня.
Змінилося питання бюрократії, зараз «папірців» стає менше, хотілося б, щоб їх узагалі не було. Але ми перебуваємо всередині процесу цих глобальних змін.
Важливо зазначити що 24 лютого 2022 року відбулися головні зміни, які порушили питання про те, як у школах викладають українську мову, літературу та історію України. Предмети національно-патріотичного виховання.
Я думаю, що такої «магічної пілюлі» не існує. До різних предметів та освітян підходить різна освітня методика. Але головна складова ефективної роботи та успішного результату — це навчання на практиці. Ми вивчали велику кількість теорії, коли я навчався у школі, а тоді завжди залишалося одне питання: «Як мені це використовувати у реальному житті?». У цьому не завжди був логічно-наслідковий зв’язок. Тому я активно виступаю за те, щоб сучасна школа навчала дітей того, що може їм знадобитися в дорослому житті. Якщо це урок української мови, то вчителю важливо пояснити не лише правила орфографії, але й дати змогу здійснити учневі/учениці презентацію, що надасть дітям змогу зрозуміти, як треба взаємодіяти з аудиторією у класі. Якщо ми говоримо про математику, то тут важливо пояснити не лише формули, а використовувати цей предмет так, щоб ознайомити школяра з основою фінансової грамотності, яка так важлива у реальному житті. У біології можна використовувати багато практики, усе, щоб дізнатися, як працює організм людини та як самостійно покращувати своє здоров’я.
Я за те, щоб адаптувати під реалії сучасного життя усі предмети шкільного циклу. Наприклад, минулого тижня став доступним штучний інтелект ChatGPT, який шокував багатьох людей, а я вважаю, що не треба його боятися, треба з ним добре ознайомитись та зрозуміти, як успішно співпрацювати разом.
Ми повинні розвиватися відповідно до нових реалій та привчати до цього наших учнів. Тому «магічна пілюля» — це наближати навчання до реального життя.
Якщо брати сучасну Україну, то я вважаю, що найближчим часом будуть актуальні три предмети — українська мова, українська література, історія України. Може, я так говорю, бо за своїм фахом філолог. Але у зв’язку з повномасштабною війною, з’явилося дуже багато незалежних курсів, лекцій та семінарів, які почали популяризувати саме такі предмети. Багато людей почали цікавитись фундаментальними питаннями: «Що відбувається?», «Звідки ми походимо?», «Ми ж точно не «братські» народи?». До цього в багатьох людей була «завіса». Зараз, наприклад, існує багато мовних клубів, які допомагають людям легше переходити на українську мову, тому, я вважаю, що подібна тенденція буде лише розвиватися.
Зараз немає такого предмету, але я б дуже хотів, щоб він обов’язково з’явився. Предмет, який буде розглядати роль України у світі, наші міжнародні зв’язки та домовленості з іншими країнами, як соціальна географія. Як, наприклад, книга «Подолати минуле. Глобальна історія України», яку написав Ярослав Грицак. Мені здається, що саме такого предмету бракує у сучасних школах, бо хочеться поглиблено зрозуміти, як ми співпрацюємо з іншими державами, нашими міжнародними партнерами.
Якщо подивитися глобально, то мені здається, що популярності набуватиме фінансова грамотність, сексуальна освіта, бо серіал всі дивляться (“Sex Education” — це популярний британський серіал, що виходить на ресурсі Netflix з 2019 року), а у школі серйозно не обговорюють, як важливий додатковий предмет. До старших класів я б додав базове вивчення юриспруденції, бо знання законів та дотримання законів — це різні речі, які дуже важливо усвідомлювати. Наприклад, розуміння того, що таке “піратство” чи дезінформація. Ми часто говоримо, що орієнтуємося на Європу, але там є культ закону, який у нас ще треба розвивати та «зрощувати». Це ті предмети, які стовідсотково мають бути актуальними у найближчому майбутньому.
По-перше, хочеться зламати головне кліше про українську літературу, що «там багато журби». Потрібно зрозуміти, що в нас справді була така насичена та драматична історія, яка продовжує тривати зараз. Важливо також усвідомлювати, що українські письменники писали не завдяки, а всупереч обставинам! Емський указ, Валуєвський циркуляр — це повна заборона на вільне висловлювання, а митці все одно сміливо боролися з цим. Тому українська література дуже пов’язана з історією України, вона дозволяє краще зрозуміти минуле, теперішнє та майбутнє.
По-друге, говорячи про нашу літературу не лише як про скарб історії, а про її художню цінність, то тут важлива особистість самого вчителя. Головна роль — зацікавити учня. Можна почати говорити занудно, щоб діти зразу заплющували очі після типової фрази: «Зараз ми почитаємо твір видатного українського письменника Тараса Григоровича Шевченка». А можна зробити зовсім по-іншому, ввести українські твори у міжнародний історичний контекст, щоб зацікавити учня лінією часу. Наприклад, розказати про твір автора, який вийшов у 1917, а на його фоні відбулися такі історичні події. Ось це цікаво!
У кожному творі я прагну знаходити моменти, які перегукуються з нашою сучасністю, чим цей твір може бути актуальним для нас сьогодні. Перед тим, як ми починаємо вивчати новий твір, я зі школярами розмовляю про особу письменника. Говорячи про Карпенко-Карого, ми дізнаємося, що один з найбільших університетів кіно і телебачення носить його ім’я. Перше питання учня: «А чому так?». І з цього починається справжня зацікавленість конкретним письменником та його твором. Якщо повертатися до питань сучасності, то можемо пригадати твір про еміграцію, «Камінний хрест» Василя Стефаника. До 2022 року була переважно трудова чи студентська еміграція, зараз вона відбувається у зв’язку з війною в Україні. Таким чином ми аналізуємо важливе соціальне явище завдяки літературі, допомагаючи дитині це правильно зрозуміти. Чи, наприклад, відома «Кайдашева сім’я» може стати особливо популярною сьогодні, коли одна родина приймає іншу за воєнних часів. Як їх зближує зовнішня загроза, а потім сварять побутові проблеми. У кожному творі можна знайти щось цікаве та актуальне. «Тигролови», де головний герой сміливо бореться з тоталітарним режимом, «Жовтий князь», де трагічна правдива історія про Голодомор, чи відомий «Мойсей» Івана Франка, який розповідає про лідера у суспільстві, якого зараз можна асоціювати із нинішніми українськими лідерами.
Підбиваючи підсумок до цього питання, література — це нагода здійснити творчий та конструктивний діалог, який допомагає нам краще зрозуміти реалії історичного минулого та нашого сьогодення.
Хотілося б зазначити, що це дуже цікаво та практично, що ваш технологічний стартап AR_Book створив онлайн-звітність по ефективності уроку, що може стати вчителю у пригоді.
Відносно своєї професійної діяльності, перше, що важливо для мене зрозуміти — це академічний результат кожного окремого учня. З 9 по 11 класи це орієнтованість на конкретний результат. Раніше це була робота на ЗНО, другий рік поспіль це робота на НМТ. Ми виконуємо тести, я, як вчитель, оцінюю результат. Це конкретно та практично. Другий момент, який допомагає мені зрозуміти цікавість пройденого матеріалу — це залученість учня до нашої розмови, питання, які він порушує. Третій момент, який відповідає за справжню зацікавленість, — це позашкільна активність. Коли ми разом можемо відвідати театр чи освітній захід, і учням це справді подобається! Вони виділяють на це свій вільний час, що говорить про багато речей, на мою думку.
До своєї практики я активно впроваджую популярний термін «лагідна українізація». Невимушено пропоную школярам разом розглядати статті The Village чи дивитися останні репортажі Телебачення Торонто (у межах цензури). Робити з подібними медіа цікаві завдання, наприклад, знайти складносурядне речення в останньому опублікованому матеріалі та розібрати всім разом у класі.
