Психологія та освіта: як працювати з учнями у сучасних реаліях?

Анастасія Войченко — психолог

1. Як ви вважаєте, чи потрібні школі психологи?

Роль шкільного психолога неможливо недооцінити, хоча вона часто є неочевидною. Найчастіше він виконує медіативну функцію, тобто є посередником у врегулюванні особистісних та колективних питань, і це стосується не лише учнів, а й також педагогів та батьків.

Саме це допомагає підвищити продуктивність та створити сприятливу атмосферу в ході навчально-виховної діяльності.

1. Ви працювали з дітьми у школі, на які потреби дитини треби звернути увагу вчителю? У трьох словах.  

Про потреби дитини необхідно розмірковувати з урахуванням її вікових особливостей.

Якщо це віковий період від 6 до 11 років — найбільш актуальною для дитини є пізнавально-розвивальна потреба; також дитині важливо відчувати прояви любові та уваги з боку дорослих (емоційна потреба).

У підлітковому віці гостро стоїть питання самоідентифікації, зростає потреба у спілкуванні.

1. Як вважаєте, що може бути головною мотивацією для школяра, щоб почати сумлінно вчитися?

Мотивація до навчання є індивідуальною, не існує «чарівної кнопки», натиснувши яку, можна було б увімкнути в голові дитини бажання вчитися. Окрім цього, мотивація також буде змінюватись в залежності від вікових особливостей дитини. Задача психологів та педагогів полягає у створенні сприятливих умов (як зовнішніх, так і «внутрішніх») та адаптації дитини до навчання. 

1. Як вчителю знайти контакт із дитиною в умовах дистанційного навчання?

Зазвичай проблеми у встановленні контакту виникають із молодшими школярами, адже у них виникають певні труднощі з уважністю. Переключення видів діяльності, використання елементів гри є дуже помічними. Старші діти зазвичай не люблять ігри, проте будь-яке захоплення або хобі можна використовувати у ході навчальної діяльності. Важливим також є розвиток емоційного інтелекту, якщо дитина навчиться розпізнавати та керувати своїми емоційними станами, навіть дистанційне навчання стане більш продуктивним.

1. Чи може процес гейміфікації освіти допомогти в цьому?

Повертаючись до моєї минулої тези, будь-яке хобі можна використовувати в процесі навчання. Це допоможе створити ті умови, за яких рівень учбової мотивації дитини може відчутно зрости.

1. У школярів зараз практично безмежний доступ до освітніх технологій, є айпади, айфони, відкриті та безкоштовні курси, електронні бібліотеки. Як в таких умовах змінюється мислення дитини?

Це складне питання. Стрімкий розвиток цифрових технологій з одного боку відкриває нові можливості для розвитку мислення, проте й створює певні виклики.

Можна відмітити «перебудову» мислення — діти навчилися знаходити, аналізувати та систематизувати значну кількість інформації за короткий проміжок часу. Проте, незважаючи на вміння швидко ранжувати інформацію за значимістю, ми спостерігаємо зниження рівня критичності мислення. Саме тому необхідно приділити значну увагу медіаграмотності дитини в сучасних цифрових реаліях.

1. Чи може технологія доповненої/віртуальної реальності стати проривом у розвитку дитячого мислення?

Віртуальну реальність можна використовувати як ефективний інструмент розвитку психічних процесів та функцій. Проте, скоріше за все, наразі ми будемо спостерігати адаптивні механізми мислення. Наприклад, домінування візуального сприйняття інформації формує так зване «кліпове мислення» (хоча, щодо нього однозначного ставлення серед психологів поки що немає). Індивідуальні когнітивні стилі також зазнаватимуть відчутних змін.