23.02.2023
Анастасія Войченко — психолог
Роль шкільного психолога неможливо недооцінити, хоча вона часто є неочевидною. Найчастіше він виконує медіативну функцію, тобто є посередником у врегулюванні особистісних та колективних питань, і це стосується не лише учнів, а й також педагогів та батьків.
Саме це допомагає підвищити продуктивність та створити сприятливу атмосферу в ході навчально-виховної діяльності.
Про потреби дитини необхідно розмірковувати з урахуванням її вікових особливостей.
Якщо це віковий період від 6 до 11 років — найбільш актуальною для дитини є пізнавально-розвивальна потреба; також дитині важливо відчувати прояви любові та уваги з боку дорослих (емоційна потреба).
У підлітковому віці гостро стоїть питання самоідентифікації, зростає потреба у спілкуванні.
Мотивація до навчання є індивідуальною, не існує «чарівної кнопки», натиснувши яку, можна було б увімкнути в голові дитини бажання вчитися. Окрім цього, мотивація також буде змінюватись в залежності від вікових особливостей дитини. Задача психологів та педагогів полягає у створенні сприятливих умов (як зовнішніх, так і «внутрішніх») та адаптації дитини до навчання.
Зазвичай проблеми у встановленні контакту виникають із молодшими школярами, адже у них виникають певні труднощі з уважністю. Переключення видів діяльності, використання елементів гри є дуже помічними. Старші діти зазвичай не люблять ігри, проте будь-яке захоплення або хобі можна використовувати у ході навчальної діяльності. Важливим також є розвиток емоційного інтелекту, якщо дитина навчиться розпізнавати та керувати своїми емоційними станами, навіть дистанційне навчання стане більш продуктивним.
Повертаючись до моєї минулої тези, будь-яке хобі можна використовувати в процесі навчання. Це допоможе створити ті умови, за яких рівень учбової мотивації дитини може відчутно зрости.
Це складне питання. Стрімкий розвиток цифрових технологій з одного боку відкриває нові можливості для розвитку мислення, проте й створює певні виклики.
Можна відмітити «перебудову» мислення — діти навчилися знаходити, аналізувати та систематизувати значну кількість інформації за короткий проміжок часу. Проте, незважаючи на вміння швидко ранжувати інформацію за значимістю, ми спостерігаємо зниження рівня критичності мислення. Саме тому необхідно приділити значну увагу медіаграмотності дитини в сучасних цифрових реаліях.
Віртуальну реальність можна використовувати як ефективний інструмент розвитку психічних процесів та функцій. Проте, скоріше за все, наразі ми будемо спостерігати адаптивні механізми мислення. Наприклад, домінування візуального сприйняття інформації формує так зване «кліпове мислення» (хоча, щодо нього однозначного ставлення серед психологів поки що немає). Індивідуальні когнітивні стилі також зазнаватимуть відчутних змін.