08.02.2023
Пустовіт Марія, українська письменниця і піаністка. Працює в Академії мистецтв ім.П. Чубинського, має приватну педагогічну практику. Закінчила київську консерваторію по класу фортепіанну і асистентуру-стажування по класу камерного ансамблю. Є лауреатом численних міських і міжнародних конкурсів. Друга освіта — тренер зі спортивного бального танцю. Автор книжок про музикантів і композиторів (“Сам ти Гендель”, “Безталанний Бетхове”, ”Бах теж був людиною”, “Контр-фагот, зіграйте Ре” та ін.)
Освіта важлива бо, як би швидко не розвивалася наша цивілізація, розширюючи свої діджитал-можливості, вона повинна базуватися на знаннях. Школа, як освітня інституція, відіграє визначальну роль, бо з маленького віку направляє дитину до потрібних їй знань та навичок. Особливо, коли поруч з учнями постійно знаходиться особа вчителя, якій цікаво розкрити потенціал учнів.
У питаннях сьогодення я не бачу особливої різниці у своїх відповідях. Але хочеться додати, що освіта стає ще більш вагомою у наш час. Іноді здається, що неможливо здобувати знання у воєнні часи, бо це стає морально важче, але саме цей час вимагає дисципліни, яка дозволить продовжувати своє життя та зацікавленість до відкриття нового.
Не існує таких часів, коли навчання було непотрібним.
Є величезна кількість різних методів навчання, це питання є дуже персональним, бо кожен знаходить свій ефективний спосіб для вивчення нового.
Але існують фундаментальні принципи вивчення нового, які неможливо оминути. Принцип засвоєння простої інформації до більш складної, принцип дозованості інформації, принцип послідовності та зосередженості. Але головніше за методи та різні освітні підходи є роль самого вчителя. Його професійний підхід та особиста харизма, що робить кожний освітній метод дієвим. Коли учень поважає особистість викладача та щиро нею захоплюється, ось тоді у нього виникає бажання результативно навчатися. Для мене це працює саме так.
Це дуже цікаве запитання, на яке я почала відповідати вище. Так, роль вчителя є визначною у навчальному процесі.
Наприклад, коли ти вчишся у музичній академії, у тебе є декілька вчителів, але в освітньому процесі знаходиться один педагог, який є справжнім наставником, що бачить твій потенціал, розуміє як з ним працювати та наставляти тебе на правильний шлях. Цей процес є фундаментом у житті кожного учня. Така роль ментора є дуже відповідальною, бо вона формується на повазі та довірі. Мені прикро, що у багатьох школярів образ вчителя викликає суворі асоціації, які залякують, а не навчають.
Вчитель з великої літери завжди викликає щиру зацікавленість.
Особисто у мене все починається з зацікавленості. Коли виникає таке щире відчуття, то стає взагалі непотрібним шукати особливу мотивацію. Шукати жагу, щоб вивчати те, що тобі нецікаво, ось це вже стає серйозною проблемою!
Я вважаю, що треба, але для цього потрібні талановиті, неформальні та щиро закохані у свою справу вчителі. Немає нічого гіршого, коли до школи приходить людина, яка ненавидить свою справу, а у питаннях предмета «культура та мистецтво» це буде особливо відчуватися, бо це предмети, які можуть легко сформувати в учня думку про те, що це щось «доросле та нудне».
Справді, подібні предмети дуже важливі, бо викликають особливо зацікавленість, візуальне нестандартне мислення та культурну відповідність.
Діджиталізація точно вплинула на освіту. Перша асоціація, що виникає — це онлайн-уроки. Їх різниця від класичної освіти.
Пам’ятаю, як колись мені здавалося, що неможливо впровадити слово «діджитал» у мою педагогічну діяльність, сферу музики та фортепіано. Але за останні 3 роки я навчилася використовувати технології таким чином, щоб вони допомагали мені, моєму предмету та моїм учням. Такий новітній формат відкриває багато новітніх можливостей, з’являються учні по всьому світі, що робить подібну практику ще цікавішою та дивовижною. Але офлайн-уроки теж мають свою магію та силу театрального мистецтва!
Онлайн-освіта ніби «віддаляє» тебе від аудиторії, тому так важливо знаходити інші можливості комунікації та взаємодії, яка піднімає рівень зацікавленості до предмета.
Тому для вчителя це є справжнім викликом!
Викликом навчатися використовувати технологічні можливості таким чином, щоб вони позитивно вплинули на бажаний результат у навчанні.
Мені здається, що «результат уроку» можна проаналізувати у процесі самого викладання предмета. Ти постійно відслідковуєш реакцію своєї аудиторії і коригуєш моменти викладання у самому процесів. Саме це мені подобається у класичній освіті, коли ти наживо дивишся на учнів. Наприклад, мої учні дуже open-minded, тому я не відчуваю великої різниці, коли ми переходимо у дистанційний формат. Але так, взагалі, це ще одна велика задача для вчителя. Тому, це дуже круто, коли є технологічні можливості, які допомагають розраховувати показники ефективності проведеного уроку, зробивши вчителів ближчими до розуміння своїх учнів.
У мене є декілька таких книжок, але моя рекомендація на сьогодні — «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Це не головна книга мого життя, але це те, що я читала у дитинстві, а перечитала у дорослому віці, знайшовши там багато цікавого.