Ірина Ніколайчук – літературознавиця, літературна критикиня, експертка з видавничої справи, викладачка курсу «Мова» в приватному навчальному закладі «Гімназія Спільношкола»B

Анастасія Горбунова

5 хвилин читати

19.10.2022

Як ви гадаєте, що означає діджитал-трансформація освіти? Наскільки це ефективно впливає на роботу учня?

 

 

Перенесення великої частини робочих процесів в усіх сферах життя, які працюють зі знаннями та інформацією — освітньої зокрема, — останніми роками стало питанням часу. Всесвітня пандемія та локдауни прискорили ці процеси: опанувати інструменти для дистанційної роботи та навчання довелося абсолютно всім. Після послаблення обмежень та повернення в офлайн велика частина цих інструментів лишилася актуальною — бо ці інструменти допомогли розширити можливості, зокрема для навчання. І, як на мене, діджитал-трансформація освіти якраз має полягати в тому, щоби кожен опанував використовувати та комбінувати для своїх потреб онлайн-ресурси та програми. Причому як для дистанційного, так і для очного навчання — залежно від ситуації у світі та, власне, потреб навчального закладу.

Сучасні учні та студенти й так не уявляють свого життя без ґаджетів. Тож добре, що стереотип про «сидять у своїх телефонах і якоюсь фігнею займаються» відходить у минуле. Смартфон і навчання перестають бути антонімами, учні та студенти вчаться використовувати ґаджети для навчальних потреб, а не лише для розваг — і хай як до цього ставляться навчальні заклади, це неминучий процес. Замість опиратися цьому, варто використовувати це на користь собі та учням.

 

  • Чи подобається вам вивчати щось нове? Чи є певні рекомендації щодо сумлінного та зацікавленого навчання?

 

Мені дуже близька концепція lifelong learning і дуже подобається вчитися новому, розширювати свій кругозір, напрацьовувати нові навички. Власне, моє рішення почати викладати в Спільношколі два роки тому стало наслідком бажання спробувати себе в новій ролі. Не думаю, що тут є якісь універсальні поради: якщо ти любиш відкривати для себе нове, змінюватися й змінювати світ навколо себе — ти робитимеш це і в рамках формального навчання, і поза ними. А те, в чому справді бачиш сенс, мотивуватиме навіть попри труднощі.

 

  • Розкажіть про проєкт «Спільношкола». Яка ваша роль у його житті?

 

Моя роль у Спільношколі — викладачка курсу «Мова» у груп найстарших учнів (Cherry i Plum, що відповідає 8 і 9 класам державного стандарту). Цей курс у Спільношколі створюється з акцентом не на вивченні шкільної програми чи підготовці до ЗНО, а на опануванні мови як інструменту для самопрезентації та пізнання світу. Тому, звісно, тут є й література (як українська, так і світова), і основи риторики — але також і робота з найрізноманітнішими типами текстів і висловлювань задля навчання критичному мисленню та розширення кругозору. Контексти також важать, тож залучаємо до курсу і сучасні медіа, і соцмережі, і кіно, і попкультури. Водночас протягом викладання курсу радше група «веде» мене, аніж я її — якщо щось не заходить, змінюємо напрямок руху. Так працює Спільношкола загалом як організм: ми є інноваційним освітнім середовищем, яке перш за все надає дитині можливості для руху й відстеження власного прогресу — а шлях вона обирає сама. Це дуже імпонує мені, і я рада, що працюю в школі, в якій сама хотіла б навчатися, якби була дитиною.

 

  • Що таке методологія Scrum? Як її можна використовувати в освіті?

 

Scrum – це один із підходів у проєктному менеджменті, що «перебрався» в освіту з IT. Він передбачає чіткий розподіл ролей (і, відповідно, усвідомлення кожним учасником своєї зони відповідальності), «подрібнення» Високої Цілі на чіткі й досяжні за певний проміжок часу завдання — а також можливість відстеження прогресу на цих проміжках часу (спринтах) та підбиття проміжних підсумків. Мені дуже імпонує перенесення цього підходу в освітній процес: він дозволяє не лише відстежувати, що відбувається, а й регулярно надавати фідбек про результати того, що відбувається (і собі як команді дорослих, і учням). Водночас Scrum дозволяє бути гнучким: ми можемо міняти курс та корегувати цілі за потреби й не концентруватися на наперед заявленому кінцевому результаті. Це особливо важливо в ситуації постійно змінних обставин, яку маємо зараз. Також завдяки цій методиці ми виходимо за межі оцінок як єдиної можливої форми фідбеку для учня, зосереджуючись на тому, що конкретно цей учень засвоїв у межах того чи того часового проміжку (або теми), а над чим йому варто попрацювати, щоби заповнити прогалини (якщо учень відчуває таку потребу). А це якраз дуже відповідає ідеї про особистісно орієнтоване навчання, заявленій у рамках освітньої реформи. Ясна річ, Scrum – це лише один із підходів, але він може бути дуже плідним у освітніх процесах, і залученим у ці процеси варто з ним щонайменше ознайомитися.

Гімназія Спільношкола

 

  • Чи було б вам цікаво шерити свій контент з іншими вчителями? Продавати, купувати, обмінювати — e-commerce платформа для вчителів.

 

Так, звісно. Освоєння сферою освіти цифрових форматів чудово сприяє обміну досвідом між вчителями — а, як на мене, це надзвичайно важлива складова сучасного освітнього процесу. Мені цікаво дізнаватися, як працюють колеги, вчитися у них, а заразом і перевіряти «об них» якісь свої напрацювання.

 

  • Багато батьків упевнені, що школи «забирають» креативність учня, бо система спрямованана засвоєний шкільний матеріал, а не на розкриття індивідуальності. Чи ви погоджуєтесь з цією тезою?

 

Я — з того покоління людей, яких називають «ровесниками Незалежності», і щодо школи, в якій вчилась я, це було справедливо на сто відсотків. Так, нині в Україні зміни відбуваються не так швидко, як хотілося б (причому не лише в освітній сфері). І станом на зараз причин у цього, на жаль, побільшало. Але надто вже багато є надихаючих прикладів і окремих вчителів-ентузіастів, і цілих навчальних закладів, які реалізують зовсім інші підходи, — щоби могти це ігнорувати й говорити, що школа в Україні лише «репресивно-каральна» й не має нічого спільного з креативністю та розвитком особистості учня. Освітня реформа, запропонована оновленим Законом України «Про освіту», надає чимало можливостей для того, щоби ситуація з часом змінилась на краще в кожному навчальному закладі України. І я вірю, що так і станеться. 

 

  • В інтернеті є багато освітніх ресурсів, включно з повноцінними університетськими заняттями. Чи була у вас така навчальна онлайн-практика? Наведіть приклад, якщо можете.

Вчительська практика — не єдиний мій вид зайнятості, тож, на жаль, я банально не маю часу на додаткову освіту в цьому напрямі. «Виручає» ґрунтовна філологічна освіта, яку я отримала в НаУКМА, чудова команда Спільношколи та свобода й довіра, які я відчуваю як викладачка. Часто найвдаліші рішення, які найкраще «заходять» і мені, і дітям, народжуються з, на перший погляд, абсолютно шалених і геть далеких від традиційного уявлення про шкільну освіту ідей — і керівництво школи, де я працюю, довіряє мені в цьому. Втім, за нагоди я радо пройшла би додаткове навчання. Власне, сам педагогічний фах — це про потребу постійно вчитися.

 

  • Що вам хотілося б змінити у методах викладання або підході до шкільного навчання?

 

Мені хотілося б більше довіри між усіма учасниками процесу: у батьків — до школи, в адміністрації шкіл — до своїх працівників, у педагогів — до дітей, а в дітей — до всіх згаданих людей та до школи як до освітнього середовища. Жоден навіть «найсучасніший» метод викладання й жодна освітня реформа не працюватимуть, якщо цього не буде досягнуто. Хочеться, щоби кожна українська школа стала середовищем, де дитина перш за все почуватиметься безпечно для того, щоби реалізовувати свій потенціал та торувати власний шлях. І хоча, на жаль, навряд чи про таку безпеку можна говорити, коли в країні триває війна, — маємо робити для цього те, що в наших силах.

Гімназія Спільношкола